І воскресла душа, і воскресла надія,
Коли вслід говорила слова каяття.
Хоч в той час я всього зрозуміть не зуміла,
Але враз посвітлішала в мене душа.
Почали потихеньку десь відходити болі
І гріховний непотріб на землю упав-
Це Христос мене визволив із гіркої неволі,
Яку світу й мені сатана нав"язав.
І засяяв над світом святим світлом Голгофи
Хрест отой, який ніс на Собі Бог Ісус.
Він воскрес після смерті, щоб могли всі народи
Мати вічне життя і оновлений дух.
Він умер і воскрес, коли квітне природа,
Коли все навкруги, мов зі сну, ожива:
І пташина співа, і летять стрімко води,
І бринить десь у квітці трудівниця-бджола.
Все співа навкруги, і живе, і радіє,
І Творцеві своєму промовляє хвалу.
І подяку за світле Христа воскресіння,
За безмежну любов, за любов неземну.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 4067 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
